Створений у січні 1933 року у Харкові під назвою “Радянська література”. — Насамперед видання має бути ЦІКАВИМ. Плюс хороші дистриб’ютори, менеджери, організація ринку й оптової торгівлі. Всехсвятський С. «Науці і суспільству» – чверть століття [до ювілею наук.-попул. Журн.] // Трибуна лектора.
«Кіно-Театр» – є серйозним, академічним виданням в галузі мистецтвознавства, але без «пихатих мудрувань» і орієнтується на реального читача. Він поєднує свій академізм з популярністю, висвітлюючи сучасний кіно- і театральний процес. До роботи в журналі постійно залучаються студенти і викладачі курсу «Кіномистецтво» Києво-Могилянської Академії. Тут друкуються дослідження з історії українського театру, рецензії на вистави, інтерв’ю з провідними акторами і режисерами, огляди фестивальних репертуарів та ін. Видання містить багатий кольоровий фотоматеріал. Видається журнал один раз у два місяці.
Національна Академія Наук України
Залишається лише сподіватися, що гілляка міцна і замах їй не зашкодить. Науково-популярна література ні в кого кусня з рота не виймає, жіночий роман і детектив із прилавка не витісняє. Тому вона нікому не заважає. Є, ну й будь собі на здоров’я… Означає, що компанія завантажила свідоцтво про державну реєстрацію для підтвердження свого юридичного статусу компанії або фізичної особи-підприємця. Виберіть вподобаний Вам варіант і вкажіть у коментарях до замовлення!
При цьому розмаїття науково-популярної літератури цілком закономірно може виконати роль своєрідної наковальні дальшого прогресу людства. Людина є частинкою природи, але частинкою особливою. В складному процесі переосмислення багатовікової української історії важливу роль покликані відігравати фахові періодичні видання. Серед них вирізняється “ Історичний журнал”, на сторінках якого висвітлювалась історія України від найдавніших часів до новітніх подій. — У мене дуже жорсткі рамки відповідності англійському оригіналу, кожне своє бачення номера я мушу погоджувати з Scientific American. На превеликий жаль, 20% обсягу, виділених мені для українських чи російських авторів, залишаються незаповненими.
Ми хочемо зняти хоча б десять таких фільмів, щоб молоде покоління могло побачити обличчя великих українських учених, послухати, про що вони думали, зрозуміти, що їх хвилювало. Як зазначалося вище, ідейний зміст щомісячника «Наука і суспільство» визначався партійним органом, контролювався політичною цензурою. Уже в першому десятилітті з’являться комп’ютери, керовані голосом, а згодом — спроможні вести усний діалог з оператором.
Журнал В Мире Науки
— Мільйонні тиражі, багато рекламних сторінок, велика передплата і швидке повернення грошей із продажу перекривають колосальні кошти для виготовлення кожного номера журналу. Це головні чинники. Безумовно, редакції й редколегії журналу було над чим працювати, щоб далі підвищувати науково-популярний рівень статей, поглиблювати й «осучаснювати» їх тематику, поліпшувати оформлення номерів [4; с.
Вони зберегли своє обличчя. У Росії з’явилися й нові глянсово-кольорові журнали, які популяризують науку. На жаль, як правило, це напіврекламні видання, які працюють на господаря. Проте науково-популярні видання, покликані «навчати й просвіщати», до яких зараховує себе «Наука и жизнь», необхідні суспільству. Вони доводять це власним існуванням у далеко не тепличних умовах. З журналів далекого зарубіжжя традиційно читаю «Scientific American», «Bild der Wissenschaft», «Science et vie».
— Причин чимало. Слабкий інтерес суспільства до пізнання та книг. Відсутність професійної системи популяризації знань. «Неправильно поєднані» соціальні пріоритети. І відсутність яскравих авторитетів національного масштабу, які домоглися життєвого успіху — фінансового, соціального, морального — на ниві наукової діяльності.
Тоді його головним редактором став В.Болховітінов, якому вдалося зібрати чудовий редакційний колектив ентузіастів-однодумців. Журнал зберіг себе й після розпаду Союзу, трансформувавшись у мале підприємство «Автономная некоммерческая организация механобрчермет «Редакция журнала «Наука и жизнь». «Зі службового обов’язку» переглядаю всю доступну науково-популярну періодику. З особливою повагою ставлюся до журналів «Знание — сила», «Техника — молодежи», «Юный техник», «Химия и жизнь».
